Допоки пам’ять в серці не згасає
22-23 листопада відбулися заходи з вшанування пам'яті жертв голодоморів:
 |
22 листопада 2019 року працівники культури в приміщенні Гуменецького сільського будинку культури до Дня пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 рр. для дітей молодшого шкільного віку провели годину пам’яті “Допоки пам’ять в серці не згасає”. Було переглянуто відеоролик “Голодний дух”, ознайомлено дітей з історичним минулим українського народу, а також бібліотекар КЗ “Гуменецька публічна бібліотека” презентувала книжкову виставку та познайомила дітей з літературою, в якій зібранні спогади свідків-земляків та розповіла що українські поети і прозаїки стали першими літописцями Голодомору. Час невблаганний. Місяці за місяцями, роки за роками відпливають у небуття. Тільки пам’ять назавжди залишається з нами. То ж сьогодні всі пом’янули тих великомучеників нашої тяжкої історії – мільйони українських селян, жертв небаченого в історії людської цивілізації голодомору та схилили голови в скорботі мовчання і запалили свічку пам’яті біля пам’ятного знаку жертвам голодомору. |
 |
Голод… Це страшне слово повертає нас у далекі 1932 – 1933 роки. Український народ у смутку і скорботі доземно схиляє голови, вшановуючи пам’ять мільйонів його жертв, засуджуючи творців цієї чорної сторінки в історії України. Головне у діяльності бібліотечних пунктів по відзначенню чергової річниці Голодомору і вшануванню пам’яті його жертв – донести правду сучасникам про цю трагедію. 23 листопада 2019 року користувачі Абрикосівського бібліотечного пункту стали учасниками години пам’яті "Лиха коса голодомору". Бібліотекар Аліна Савенко зазначила, що в історії українського народу є трагічні сторінки, що примушують стискатися людські серця. І одна із найстрашніших – Голодомор. Наші читачі дізналися про причини і наслідки цієї трагедії, а також художній керівник Людмила Крижановська звернула увагу присутніх на книжкову виставку «Сльоза омиває душу», яка діє в читальному залі. |
 |
Голод 1932-33 років чорніє великою плямою на демографічній карті України, втрат від цього ще не вдалося повернути — ні матеріальних, ні тим більше людських. Говорячи словами О.Міщенка «Мертвим нікому довіритися, крім живих, – і нам треба так жити тепер, щоб смерть наших людей була виправдана щасливою і вільною долею нашого народу». Мільйони людей, які загинули у 1932-33 роках голодною смертю, не можуть безслідно розчинися у часі і просторі. Про них пам’ятатимемо ми, хто вижив, їх діти та онуки. Пам’ять про Голодомор має бути вічною… 23 листопада 2019 року у СК с. Малозалісся було проведено годину пам’яті «Чорна рілля 33-го» |
 |
Пам’ять – нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок написано криваво-чорним кольором. Це було не стихійне лихо, а зумисне підготовлений голодомор 1932-33 років. Влада забрала у людей все. Все, до останнього колоска, до останньої зернини. Це був розбій, свідомо спрямований на фізичне винищення селян, українців. Масове голодування почалося в грудні 1931 року і тривало до вересня 1933 року. 22 місяці народ страждав, мучився, вмирав. Моторошно подумати, але навесні 1933 року, коли настав пік голоду, на Україні щодня вмирало голодною смертю 25 тис. чоловік, щогодини – 1 тисяча, щохвилини – 17. Голод забрав протягом 1932-33 років, за різними підрахунками, від 7 до 10 мільйонів людських життів. 23 листопада 2019 року працівниками культури с. Великозалісся спільно з колективом та учнями Великозаліської початкової школи, а також із старостою села Чистяк В. М. було проведено годину-реквієм «Голод 33-го – незагойна рана України». |
 |
“МИ ПАМ’ЯТАЄМО! МИ СИЛЬНІ”. 86-ТІ РОКОВИНИ ГОЛОДОМОРУ. Голод… Це страшне слово повертає нас у далекі 1932 – 1933 роки. Український народ у смутку і скорботі доземно схиляє голови, вшановуючи пам’ять мільйонів його жертв, засуджуючи творців цієї чорної сторінки в історії України. Голодомор став найбільшою трагедією за всю історію українського народу. За масштабом, жорстокістю, цинізмом і організованістю з боку влади та наслідками для майбутніх поколінь він не має аналогів в історії людства. Демографічна катастрофа посіяла в душах мільйонів людей фізіологічне почуття страху, необоротно вплинула на генофонд нації. У Пудловецькій бібліотеці було проведено годину пам’яті "Страшні роки". Староста села розповів усім присутнім про голодомор, причини і наслідки цієї трагедії. В пам'ять загиблим запалили свічку та вшанували хвилиною мовчання... |
 |
Чомусь селом блукають діти, Ніхто їм вже не допоможе Немає в хаті ані крихти Щоб те виття Господь на Небі Працівниками культури села Слобідки-Гуменецької – бібліотекарем Іриною Сорокатою та завклубом Сніжаною Блажко проведено годинну пам`яті «Зроніть сльозу за тими, хто не зріс, що мали зватись гордо – українці». |
