Вшанування 85-х роковин голодомору

До вшанування 85-х роковин голодомору Сахкамінський клуб разом з молодшими школярами Сахкамінської ЗОШ І-ІІ ступенів провели виховну годину пам’яті "Не кривди синку хліба – він святий". Діти теж прийшли не з пустими руками, підготували працівникам культури "незабудьки" – квітки з паперу – значок пам'яті Голодомору.

...Ніде нехай такого більш не буде!
Хай день новий життя несе нове.
Вклонімось низько сонцю й хлібу, люди!
В достатку Україна хай живе!

Голод… Це страшне слово повертає нас у далекі 1932 – 1933 роки. Український народ у смутку і скорботі доземно схиляє голови, вшановуючи пам’ять мільйонів його жертв, засуджуючи творців цієї чорної сторінки в історії України. 
23 листопада у Пудловецькій бібліотеці було проведено годину пам’яті "Страшні роки". Староста села розповів усім присутнім про голодомор, причини і наслідки цієї трагедії. В пам’ять загиблим запалили свічку та вшанували хвилиною мовчання.

Схилімо голови в скорботі

Голод – це не тільки смерть, а й духовна руїна, знищення здорової народної моралі, втрата ідеалів, занепад культури, рідної мови, традицій.

Пекло, створене в Україні на початку 30-х років ХХ століття, не можна ні з чим порівняти ні у вітчизняній, ні у світовій історії.

В селі Гуменці біля пам’ятника жертв Голодомору 1932-1933 рр. працівники будинку культури, комунальний заклад „Гуменецька публічна бібліотека” та Гуменецький НВК „Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, гімназія” пом’янули хвилиною мовчання та схилили голови перед невинно убієнними мільйонами людей, які стали жертвами Голодомору.

Сьогодні, дякувати Богу і натрудженим рукам, ми маємо святий хліб щодня, адже без цього скарбу ніхто не сідає до столу. На нашому столі присутній і хліб і зерно. Зерно – як символ життя і перемоги над молохом голоду, а хліб для того, щоб причаститися ним, як безцінним Божим даром та пом’янути душі загиблих людей, які помирали з думкою про цей святий скарб – шматочок хліба…

23 листопада в селі Голосків відбулося вшанування пам’яті жертв Голодомору.

Голодомор 1932-1933 років в Україні назавжди залишиться в нашій пам’яті, як одна з найстрашніших сторінок минулого, тому що пам’ять нескінченна книга, в якій записане все життя, і життя людини, і життя країни.

В останню суботу листопада весь український народ вшановує пам’ять жертв голодомору 1932-1933 років.

Віддати шану своїм односельцям, які померли від голоду 85 років назад, прийшли небайдужі жителі с.Абрикосівка. Бібліотекар Савенко А.В. коротко розповіла про голодомор в Україні 1932-1933 рр. До пам'ятника було покладено вінок, запалено лампадки, вшановано загиблих хвилиною мовчання.

Хай світло від свічки у небо летить
Хоча б одну душу зігріє в цю мить
Щоб душа ця загублена спокій знайшла
І у вічність до Бога вона відійшла.

24 листопада 2018 року в селі Великозалісся біля пам’ятного знаку жертвам голодомору було проведено годину-реквієм «Пам’яті незгасна свіча».

Третій тиждень листопада кожного року в нашій країні – поминальний по жертвах імперських насильств над українцями, в тому числі і Голодомору 1932-1933 рр. 24 листопада в день пам’яті кожен свідомий українець, запалить на підвіконні свою свічку пам’яті, щоб її бачили зорі – душі померлих.

24 листопада 2018 року в сільському клубі села Малозалісся було проведено годину-реквієм «Україна пам’ятає – світ визнає», присвячену вшануванню жертв голодомору.

"О, незабутий тридцять третій рік
Страшної, мабуть,немає дати 
І пам'ятаємо тих хто нас прирік
Мільйонами стражденно вимирати.
Хто пережив, нехай нам розповість...
Чому гіркі в Полтавських селах вишні 
То кров померлих в сік брунатних вийшла
Аби хоч так донести людям вість!

24 листопада староста села с.Слобідка-Гуменецька Блажко Ю.Й. та працівники культури Кодовбецька Я.Ю. та Сороката І.М. приєдналися до Всеукраїнської акції "Запали свічку". Кожна четверта субота листопада в Україні відзначається як День Скорботи за жертвами Голодомору 1932-1933 рр.

Цього року українці відзначають найтрагічнішу подію історії свого народу - 85 роковини жертв Голодомору.

Скоринка хліба золотиста –
В ній запах рук і піт солоний.
У тім далекім 33
Про неї мріяли мільйони.
Для них вона лиш мрією була –
Все підмітала влада, як могла.
Не вважали українців за людей .
Забирали хліб від їх дітей…
Та ми державу знову відродили,
В серцях священну пам'ять відновили
І мучеників тих ми не забули:
Про них від свідків деяких почули.
А свідки ще живі, ще пам’ятають 
Й про ті страхіття нам розповідають.
Вже не повернемо ніколи їм життя,
Проте, не маєм прав на забуття.

В Нігинській філії КЗ «Гуменецька публічна бібліотека» працівники культури та працівники Нігинського ДНЗ «Білочка» провели вечір-реквієм «Пам'ять людська не вмре поки житимуть люди» до вшанування пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років.