Не цурайтесь мови – мови мами й тата
21 лютого 2017 року вихованці ДНЗ «Журавлик» с. Пудлівці відзначали Міжнародний день рідної мови.
Колективом ДНЗ спільно з бібліотекарем було проведено тематичне відкрите заняття «Не цурайтесь мови – мови мами й тата» та екскурсію у сільську бібліотеку.
Мета: вчити дітей доречно вживати приказки та прислів’я, виразно читати вірші. Збагачувати словниковий запас дітей. Розвивати поетичний слух, сприйняття співучості, мелодійності, багатства української мови, розвивати мовне дихання, силу голосу, уяву, пам’ять. Виховувати вміння слухати товариша, не перебивати його, відповідати на запитання; виховувати інтерес та глибоке почуття поваги до своїх рідних, до України та української мови.
Хід заняття:
- Діти, сьогодні у нас бде цікава зустріч. Я запрошую вас у Країну Знань на слово рідне, слово материнське, на нашу українську пісню. Ми намагатимемося показати багатство, красу та мелодійність української мови – мови, якою ми розмовляємо, думаємо, без якої не мислимо свого існування.
 |
Я б хотіла розпочати нашу бесіду віршем: Не цурайтеся мови – мови мами й тата, |
- Про що йдеться в вірші? (Про те, що ніколи не варто цуратися рідної мови)
- Так, правильно. І ось сьогодні в усьому світі відзначається дуже гарне свято – міжнародний День рідної мови. І не лише в цей день, а й завжди ми повинні пам’ятати, що:
Мови нема без народу,
А народу без мови нема.
- Мова! А що таке мова? Як і коли виникла українська мова? В народі кажуть: «Слово до слова – складеться розмова». Мова кожного народу є невід’ємною частиною його життя, основою національної культури. Всі народи мають свою мову, якою вони розмовляють. Ми з вами про це вже говорили. Пригадайте вірш, який ми вчили:
 |
Всі народи мову мають, Всі своїх пісень співають, Бо хто знає мову рідну, Той багатий, а не бідний. |
- Яка мова вам найзрозуміліша? (Українська)
- Чому? (Бо це наша рідна мова)
- Так, діти, українська мова – наша рідна мова. Цією мовою розмовляєте ви, ваші батьки, батьки ваших батьків, бабусі, дідусі.
- Яка ж вона – мова українська?
- Вона – наша рідна, це не просто звуки, це не просто слова. Великий український поет Т.Г. Шевченко писав:
 |
Ну що б здавалося слова? Слова та голос – більш нічого. А серце б’ється, ожива, Як їх почує. |
- Хто скаже, чому говорять, що наша мова солов’їна? (Наша мова співуча, мелодійна, як гарна пісня солов’я)
- Пригадайте, як ще в народі кажуть про нашу мову? (Наша мова калинова)
- Чому мову порівнюють з калиною? (Калина – дуже гарний кущ, білим цвітом пишається навесні та червоними ягідками восени) В народі ще кажуть: «Без калини – нема України, як і без мови»
- Наша мова багата, барвиста, розкішна. Її джерело не міліє, а наповнює наш народ талантами, невмирущими піснями та віршами.
- Давайте пригадаємо вірші про мову:
 |
Мова в нас така чудова, Мелодійна і ясна. Солов’їна, світанкова І чарівна, як весна. |
 |
Із слова починається людина, Із мови починається мій рід, Ласкава, малинова, єдина Щебече соловейком на весь світ. Бентежна, тополина, калинова, Не випита, не вибрана до дна Моя українська, свята наша мова Бринить, як бандури струна. |
| Мова рідна, слово рідне, Хто вас забуває, Той у грудях не серденько, А лиш камінь має. Як ту мову нам забути, Котрою учила Нас всіх ненька говорити, Ненька наша мила. |
- Дітки, а як ви звертаєтеся до найдорожчої для вас людини – до мами? (Мамочка, матуся, ненька, ненечка, матінка)
- А якими словами виражаєте любов до мами? (Люба, дорога, ніжна, мила, золота, добра, найдорожча)
|
- Бачите, як багато слів ми знайшли в нашій мові, щоб сказати про маму, про любов до неї. Рідне слово незабутнє і вдома, і в чужій стороні. Бо воно зігріває серце. Бо де б не проживав українець, всюди він відчуває поклик рідної землі, хвилюється аж до сліз, зачувши рідне слово. З далекого краю, |
- Я була б дуже рада, якби ви, дорогі діти, залишили в своєму серці хоча б одну краплину поваги, любові до рідної мови. Не цурайтеся мови, люди, |
- Дітки, шануйте, поважайте і любіть нашу рідну українську мову! Хай завжди вона живе у ваших серденьках!
