Моє рідне село – доброти і любові криниця
Моє село таке чарівне і неповторне та ясне,
Що кожну вільную хвилину знов зачаровує мене.
Тут сонце тепло блискає в воді, осиний рій гуде в ромашках
Пташина пісня лине у стерні, хмарки немов купаються в волошках.
Тут люди щирі і привітні, працюють чесно для своїх родин,
І діти веселі й щасливі, до школи ходять як один.
А роки швидко так минають, і кращає моє село.
Хай Гуменці у світі прославляють, щоб вічно воно жило та цвіло.
Кожне місто чи село має свою давню історію, традиції та звичаї. Село Гуменці є тим населеним пунктом Кам’янець-Подільського району, де історія села багата й цікава, а традиції та звичаї предків передаються з покоління в покоління, відроджуються та процвітають.
Своє свято село святкує щороку на Вознесіння Господнє.
Ось і цього року 25 травня розпочалося свято, за доброю традицією із служби Божої у місцевому храмі, молебня за здравіє живих і упокій рідних та земляків, спільної церковної трапези на церковному подвір’ї.
Тоді урочистості перенеслися у сільський Будинок культури.
Розпочалось свято піснею хору «Моя рідня», яку виконали місцеві аматори.
Вітальним словом до своїх односельчан звернулася сільський голова І.Г. Абдулкадирова, яка зазначила, що Гуменці – це прекрасне село, в якому живуть хороші й щирі люди, та побажала всім здоров’я, щастя, добробуту в родинах та гарного настрою.
Найщиріші слова привітань лунали від ведучих свята Яни Богданової та Ілони Дищук.
Концертну програму дзвінкоголосим співом продовжували учасники художньої самодіяльності, серед яких – народний колектив «Подолянка», вихованці дитячого садочку «Дивограй», учні Гуменецької ЗОШ І- ІІІ ступенів та гімназії, учасники дитячого вокального колективу «Юність» під керівництвом Людмили Ківерчук та прості жителі села, які полюбляють танець та пісню. Леонід Рожков подарував усім присутнім гумореску.
Усім запрошеним, а це майже понад 1700 гуменчан, за кошти сільської ради були вручені на святі пам’ятні подарунки.
Свято завершилося народним гулянням. Жителі села Гуменці – одна велика родина, тож святкування було по-родинному затишним.
