Державна служба України з питань праці
Праця неповнолітніх.
12 червня відзначається Всесвітній день боротьби з дитячою працею. Цей день було запроваджено Міжнародною організацією праці 1997 року, щоб привернути увагу до проблеми дитячої праці та зосередити її на діях і зусиллях, необхідних для її ліквідації.
Відповідно до статті 3 Конвенції № 182 про заборону та негайні заходи щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці, до таких форм належать, зокрема, примусова чи обов’язкова праця, а також робота, яка за своїм характером або умовами виконання може завдати шкоди здоров’ю, безпеці чи моральності дітей.
Принцип 9 Декларації прав дитини, ухваленої Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1959 року, проголошує, що дитина не може прийматися на роботу до досягнення належного вікового мінімуму; їй у жодному разі не повинні доручатися чи дозволятися роботи або заняття, які є шкідливими для її здоров’я або перешкоджають її освіті, фізичному, розумовому чи моральному розвиткові.
В Україні порядок застосування праці дітей визначається законодавством про працю. Основним нормативно-правовим актом, що регулює це питання, є Кодекс законів про працю України. Неповнолітні — тобто особи, які не досягли вісімнадцятирічного віку, — у трудових правовідносинах прирівнюються у правах до повнолітніх, а в питаннях охорони праці, тривалості робочого часу, відпусток та деяких інших умов користуються пільгами, передбаченими законодавством.
Не допускається прийняття на роботу осіб, молодших за шістнадцять років. Однак як виняток, за згодою одного з батьків або особи, яка його замінює, дозволяється працевлаштування осіб, які досягли п’ятнадцятирічного віку. З метою підготовки молоді до продуктивної праці допускається також прийняття на роботу здобувачів освіти — учнів закладів загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої чи вищої освіти — для виконання легкої роботи, що не шкодить здоров’ю та не заважає навчанню. Це можливо у вільний від навчання час після досягнення ними чотирнадцятирічного віку — за згодою одного з батьків або законного представника (стаття 188 КЗпП України).
Заборонено залучати осіб, молодших за вісімнадцять років, до важких робіт, робіт зі шкідливими чи небезпечними умовами праці, а також до підземних робіт. Також не дозволяється доручати їм підіймання та переміщення предметів, маса яких перевищує встановлені граничні норми.
Відповідно до статті 191 КЗпП України, усі особи, молодші за вісімнадцять років, можуть бути прийняті на роботу лише після попереднього медичного огляду. У подальшому, до досягнення 21 року, вони щороку проходять обов’язковий медичний огляд.
Закон забороняє залучати неповнолітніх до нічних, надурочних робіт і робіт у вихідні дні.
Для працівників віком від 16 до 18 років установлюється скорочений робочий тиждень — 36 годин. Для осіб віком від 15 до 16 років (а також для учнів віком від 14 до 15 років, які працюють під час канікул) — 24 години на тиждень. Заробітна плата працівникам, молодшим за вісімнадцять років, при скороченій тривалості щоденної роботи виплачується в повному обсязі — на рівні працівників відповідної категорії з повним робочим днем. Норми законодавства щодо тривалості робочого часу в умовах воєнного стану не застосовуються до праці неповнолітніх.
Неповнолітнім надається щорічна основна відпустка тривалістю 31 календарний день за відпрацьований робочий рік, який обчислюється з дати укладення трудового договору. У перший рік роботи відпустка повної тривалості може бути надана до настання шестимісячного строку безперервної праці — за заявою працівника. Заміна будь-яких видів відпусток грошовою компенсацією неповнолітнім не допускається.
Звільнення працівників, молодших за вісімнадцять років, з ініціативи роботодавця можливе лише за згодою служби у справах дітей, окрім дотримання загального порядку звільнення.
Крім того, батьки або особи, які їх замінюють, а також органи державної влади й посадові особи, уповноважені здійснювати контроль за додержанням трудового законодавства, мають право вимагати розірвання трудового договору з неповнолітнім, зокрема строкового, якщо його подальше виконання загрожує здоров’ю або порушує законні інтереси дитини.
Роботодавці мають відігравати активну роль у боротьбі за ліквідацію найгірших форм дитячої праці, забезпечуючи дотримання законодавства про працю неповнолітніх і формування справедливого та безпечного трудового середовища. Жодна дитина не повинна працювати ціною свого дитинства й освіти.
