Історична довідка

село Гуменці – центр Гуменецької сільської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.

Географічне розташування

Село Гуменці розташоване вздовж річки Мукша, за 9 км від райцентру і залізничної станції Кам'янець-Подільський на півночі району. Через село проходить автомобільна дорога Н03 і залізниця, станція Гуменці. Біля села великі лісові масиви.

На відстані 1—2 км лежать села Привороття Друге і Колубаївці.

Біля села є ботанічні заказники: Товтра Вербецька та Кармалюкова Гора.

Історія

Перші відомості про село Гуменці з'явились у 1493 р. В тодішньому податковому списку в Гуменцях налічувалось 16 димів (господарств) із населенням 95 чоловік.

Відомості про церкву ми знаходимо в «Подільських Єпархіальних відомостях» Юхима Сіцінського. Церква в селі була у 1569 р. В 1740 р. з'явилась нова дерев'яна церква Василя Великого. Через десять років знову будується велика дерев'яна церква. Але вони всі були зруйновані під час пожеж. Лише у 1812 р. був збудований православним священиком Симоном Дубиневичем кам'яний храм, що проіснував до 70-х років ХХ ст. Він розміщувався посередині села на пагорбі, поблизу поштової дороги. За архітектурою більше був схожий на католицький костел, ніж на православний храм. Для входу в церкву з боку дороги в 1845 р. були збудовані кам'яні сходи, які збереглися до сьогоднішнього дня (вони є парадним входом у новозбудовану школу на місці колишньої церкви).

У 1860 р. в Гуменцях вперше відкрито церковно-приходську школу. У 1870 р. в школі навчалось 18 хлопчиків і 10 дівчаток, учителем був псаломщик. До 1883 р. шкільного будинку не було. Діти навчалися в найманих селянських хатах та церковних приміщеннях. Школярів вчив лише один вчитель, який одержував 10 карбованців на місяць. В 1883 р. на старому шляху на кошти селян Гуменець та Колубаївець при допомозі земської управи була збудована школа.

В 1883 р. в селі Гуменці було засновано народне училище-школу у приміщенні приватного будинку. Училище перебувало на державному утриманні 226 крб. і від общини 450 крб. Навчалося там 45 хлопчиків і 13 дівчаток. При училищі знаходилась одна десятина землі, на якій було засаджено сад і город.

У 1897 р. проходить перший перепис населення. За даними перепису у селі проживало 1626 чоловік.

Перша світова війна 1914—1918 років від початку і до кінця утримувала нашу місцевість прифронтовою зоною. Це призвело до важкого занепаду господарства гуменчан. Війна забрала багато худоби, реманенту, зменшувались врожаї. Велика кількість гуменчан пішла на війну, з якої багато не повернулись.

16 листопада 1920 р. Радянська влада остаточно утвердилась і закріпилась в Гуменцях. На протязі 1921─1922 років проведено перше так зване «розкуркулення» селянства, а земля була націоналізована. 14 листопада 1921 р. в селі проходили вибори до складу Сільської Ради. Головою став Марунчак Тарас Якович. В квітні 1923 р. організовано споживче товариство (сільпо). В 1930 р. почав працювати вапняковий завод, де в той час працювало 55 робітників.

Разом з Україною Гуменці переживали часи колективізації, що супроводжувались репресіями та остаточним розкуркуленням селянства. В 1930 та 1931 році на території села було організовано аж 4 колгоспи.

А в 1932 році всі вони об'єднались між собою і утворили колгосп ім. Котовського. Об'єднаний колгосп нараховував 1200 га землі та 439 господарств.

В 1933 р. початкова школа с. Гуменці була перетворена в семирічну, а через три роки збудований і відкритий для навчання двоповерховий будинок школи, де в 1941 р. вже навчалось 280 учнів.

13 липня 1941 р. почалася німецька окупація, що тривала 2 роки і 9 місяців. Було вивезено 249 гуменчан на каторжні роботи, з яких 19 не повернулось.

Економічний і культурний розвиток села 50-70 років XX століття сприяв швидкому розширенню села та збільшення населення. В 1954 році Гуменецька неповно-середня школа перетворена в середню, в якій навчалось 391 учень і працювало 27 вчителів. У 1960 р. відбулось об'єднання колгоспів Гуменець, Вербки та Колубаївець (4 602 га землі, в тому числі 3 214 га ораної).

В 1966 р. почалось будівництво двоповерхового будинку культури на 600 місць, який завершили через 4 роки.

В 1967 р. в центрі села споруджується шестиметровий пам'ятник на честь загиблих гуменчан у роки Другої Світової війни.

1970-й рік символізувався з одної сторони повною електрифікацією села, а з іншої було закінчено будівництва цементного заводу, який сьогодні є одним з найбільших в Україні. На початку 80-х років розпочалось будівництво птахофабрики, яка в 90-х роках була приватизована і тепер носить назву ЗАТ «Авіс».

Роки відновлення Незалежності

Перші роки незалежності негативно вплинули на економічне становище села, в результаті чого багато підприємств на території Гуменець, зазнали великих збитків та втрат.

За даними на 1998 рік: дворів — 761, мешканців — 2129.

Рішенням тридцять третьої позачергової сесії VI скликання Хмельницької обласної ради від 13.08.2015 затверджено створення Гуменецької об’єднаної територіальної громади. До складу громади увійшли території Абрикосівської сільської ради, Великозаліської сільської ради, Голосківської сільської ради, Гуменецької сільської ради, Думанівської сільської ради, Залісся Другої сільської ради, Нігинської сільської ради, Супрунковецької сільської ради.

Населення с.Гуменці станом на 01.01.2015 складає 2194 мешканця.